Пишемо твори

Як написати оповідання

Всі ми оповідачі. І навколо нас повно історій. Зрештою, що таке телесеріал або кінофільм? Що таке книга? Що Ви розповідаєте близьким, коли вони запитують: "Як пройшов твій день, любий?" Ви вже, напевно, здогадалися - саме розповідь.

Ви можете написати історію про все, про що захочете. Все що Вам потрібно - основа. Ви не спечете торт, не знаючи інгредієнтів, чи не так? Тому, перш ніж писати, треба знати склад розповіді.

 

1. Головний герой - людина, тварина або предмет, навколо якого розгортається історія.

 Кожна історія починається з головного героя. Це може бути що завгодно: тварина, людина або річ - загалом, як Вам, автору, заманеться. Одна з пропозицій: вибираючи головного героя, подумайте, як би Ви хотіли його намалювати.

Почніть ставити собі питання:

Хто Ваш головний герой?

Що Вам в ньому подобається (і не подобається)?

Риси характеру Вашого персонажа?

Як Ваш персонаж виглядає?

Коли почнете відповідати собі коханому, Ви можете намалювати характер у вигляді наприклад, схеми. Розташуйте ім'я головного героя в колі в центрі, а всі характеристики пропишіть по лініях, що виходить з кола.

І ще одна порада:

 Намалюйте Вашого головного героя. Це допоможе вам візуалізувати те, на що він чи вона схожа.

2. Обставини.

 Де відбувається ваша історія? Кожна історія має десь відбуватися. Обставини на тлі яких розгортається Ваша розповідь можуть як більшою, так і меншою мірою впливати на історію. Щоб вийшло з "Чарівника з країни Оз" без країни Оз? Просто історія про дівчину і собаку в курному старому Канзасі.

Задайте собі наступні питання:

Де відбувається історія - в Криму, в Римі або під попівською грушею?

Час, коли відбувається історія: минуле, сьогодення або майбутнє?

Наскільки обставини впливають на проблеми головного героя?

 

3. Подолання - труднощі з якими стикається Ваш головний герой і успішно їх долає.

 Без подолання проблем ваша історія буде виглядати нудно, як бухгалтерський звіт, як сонне місто. Але коли Ви ставите перед головним героєм проблеми, які потребують вирішення, Ваша історія оживає. Будьте впевнені в собі, що зробити це досить просто. Пам'ятайте: наявність задирки не така вже й велика проблема, але якщо Ви деретеся на скелю, тоді це несподівано стає величезною перепоною, яка приносить багато незручностей.

Важлива порада:

 Використовуйте магію конфлікту. Мається на увазі, що хтось, чи щось намагається перешкодити вашому персонажу вирішити його проблеми. Чим більше разів Ваш герой намагається і провалюється, і знову намагається, тим краще.

Задайте собі наступні питання:

Які проблеми стоять перед головним героєм?

Чи є це досить великою проблемою, вирішення якої буде тривати протягом всієї історії?

Які шляхи вирішення застосовує  головний герой, і які невдачі можуть його спіткати?

4. Рішення - як персонаж, нарешті, вирішує проблему.

 Найбільш цікаве рішення приходить, коли Ви думаєте, що Ваш герой збирається здатися. Коли герой перепробував всілякі шляхи вирішення, він, нарешті, вирішив проблему. Краще всього, якщо Ваш головний герой добивається успіху самостійно.

Підказка:

 Озирніться на схему характеру героя, і подивіться, чи може одна з характерних рис Вашого героя допомогти вирішити проблему. Ще краще, якщо один з його недоліків обертається йому на благо.

Задайте собі наступні питання:

Яким шляхом Ваш головний герой, нарешті, вирішує свою проблему?

Чи можливо, щоб він зміг вирішити проблему, використовуючи тільки свої власні сили і здібності?

Чи повернеться історія або персонаж в кінцевому підсумку туди, де все починалося?

5. Нагадування.

Дозвольте розкритися Вашому артистизму, отримуйте задоволення від творчості. Напишіть свою історію від початку і до кінця, перш ніж її редагувати. Нехай Ваш внутрішній Редактор почне роботу тільки після того, як закінчить творити Ваш внутрішній Письменник.

Подумайте про те, що Вам подобається в цій історії. Що робить її цікавою? Чи можете Ви описати головного героя, обставини, проблеми та рішення?

Творіння це переписування. Пишіть, поки історія не сподобається Вам остаточно. Ви все можете змінити і переписати, щоб зробити твір сильнішим.

Ви пишете з задоволенням? Якщо так, то це чудово. Якщо немає - пишіть із задоволенням!

Як написати казку

У вас розвинена уява і Ви хочете його застосувати? Спробуйте написати казку. Ваше творіння, як мінімум внесе чари в повсякденні дні. Казка, як художній жанр, має ряд особливостей. У ній використовуються такі художні прийоми як: епітети і метафори, гіперболи (перебільшення), порівняння, антитези, повтори і приповідки. Як правило, сюжет казки містить:

 

 1. Зав'язка - складається з декількох вступних пропозицій та визначення головного героя казки.

 2. Несподівана подія - подія, яка спонукає головного героя діяти.

3. Основна частина - тут описуються головні пригоди героїв. Не забудьте про те, що в казці можливо все.

 Тому сміливо пишіть про чудеса (з маленького зернятка виріс величезний замок), чарівних істот (було у нього шість ніг і дві голови) і незвичайних предметах (скатертина-самобранка, чоботи-скороходи).

 4. Кульмінація - описує найбільш напружений момент історії, коли головний герой бореться за своє щастя, не дивлячись на небезпеку, і перемагає.

 5. Розв'язка - тут сказано про те, як добро перемогло зло і як славно зажили головні герої.

Спробуймо скласти казку. При написанні такого твору будемо користуватися правилами, що існують при складанні оповідання. Отже, оповідання – це розповідь про якісь події або художній твір невеликого розміру.

В такому творі розповідається про подію або декілька подій, що йшли одна за одною і пов`язані одна з одною за змістом.

Будову оповідання можна показати за допомогою такої схеми:

 

ПОЧАТОК ПОДІЇ (початок)

              ↓

РОЗВИТОК ПОДІЇ (основна частина)

              ↓

КІНЕЦЬ ПОДІЇ (висновок)

 

Як скласти оповідання

 

ВИЗНАЧИТИ:

1.Тему тексту.

2.Основну думку розповіді.

3.Заголовок тексту.

4.З чого можна почати розповідь?

5.Про що слід розповісти в основній частині (як розвивалася подія, який момент був найцікавішим, чим усе закінчилося)?

6.Як можна закінчити розповідь?

 

Наша казка буде розповідати про квіти, природу та сонечко, що дає життя всьому живому на землі.

Ось початок:

Починався ранок. Перші промінчики Сонця тілько-но стали з`являтися на небі, та незабаром воно визирне і засміється яскраво. Його лагідне проміння розбудить все навколо.

Ось вийшло Сонечко. Але воно не побачило яскравих квіточок, своїх подруг. Невже вони десь сховалися? Сонечко спочатку засумувало, але потім вирішило знайти квіти та подалося у подорож у весняний  ліс…

 

Як описати портрет

Твiр-опис зовнiшностi людини за картиною в художньому стилi

 Молодий Шевченко

 (За картиною Т.Г.Шевченка Автопортрет)

 Тарас Григорович Шевченко не лише вiдомий поет, але й вiдомий  художник.

 Свiй перший автопортрет вiн  намалював  у  1840  роцi,  коли  стараннями

 друзiв був викуплений з  крiпацтва  i  почав  навчання  в  Академiï

 мистецтв в Петербурзi.

 Перед  нами  молодий  Шевченко,  йому  лице  26  рокiв.  Темне   волосся

 вiдтiняє свiтлий вiдкритий лоб, легка привiтна усмiшка сховалася в

 куточках губ. Погляд очей глибокий i  проникливий,  у  ньому  смуток  за

 пережитим, i сподiвання  на  кращу  долю,  але  водночас  трохи  пiдняте

 пiдборiддя, пiдкреслює наполегливий i впертий характер.

 Овал обличчя юного Тараса нiби освiтлений дивним  промiнням  на  темному

 тлi. Юнак, який зображений на картинi, ще не  знає,  яка  доля  на

 нього очiкує. Вiн ще не знає про допити, каземати,  вязницi,

 солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз  вiриться,

 що вiн врештi вирвався на волю i тепер матиме змогу творити.

 

Як скласти діалог з української мови

 

 Діалог – це різновид прямої мови, який має свої специфічні особливості:

 

 1. При діалозі відбувається обмін інформацією між двома(власне діалог) чи декількома (полілог) учасниками розмови.

 

 2. Кожне висловлювання учасника в діалозі називається реплікою.

 

 3. Учасники діалогу почергово обмінюються репліками у форматі запитання/відповідь, ствердження/заперечення, ствердження/уточнення.

 

 4. Найчастіше на письмі кожна репліка пишеться з нового рядка, з великої літери, перед нею ставиться тире.

 

 5. Мова драматичних творів являє собою діалог (полілог), перед репліками ставиться ще ім’я дійової особи, якій вона належить.

 

 6. Граматичною особливістю діалогічного мовлення є переважне вживання неповних речень, адже більшість інформації відома учасникам розмови з попередніх реплік, обставин розмови та позамовної ситуації.

Приклади діалогів з української мови

 Діалог на тему «На вулиці»

 

 - Юначе, підкажіть, будь-ласка, як доїхати до обласної лікарні.

 

 - Я можу провести Вас до тролейбусної зупинки, якщо хочете.

 

 - Дякую, Ви дуже люб’язні.

 

 - Ви, мабуть, уперше в нашому місті?

 

 - Ні, але була тут дуже давно й погано орієнтуюся.

 

 - Вам подобається місто?

 

 - Не дуже. Багато шуму та зайвої метушні.

 

 - Невже й будівлі на цій вулиці не подобаються?

 

 - Будівлі дуже подобаються. Особливо старовинні.

 

 - Так, сучасні будинки одноманітні, серед них небагато цікавого. А ось і потрібна Вам зупинка. Їхати треба п’ятим маршрутом, лікарня якраз на кінцевій зупинці.

 

 - Щиро вдячна Вам! З Вами було приємно поговорити. До побачення!

 

 - Бажаю успіху!

 

 

 Діалог на тему «Знайомство»

 

 - Привіт! Здається ти ходиш до тієї ж музичної школи, що й я. Я бачив тебе декілька разів. Мене Сашком звуть, давай знайомитися!

 

 - Так, я теж тебе бачила. Я Олена. Я вчуся на фортепіано, а ти, мабуть, на гітарі?

 

 - Так! Як ти здогадалася?

 

 - Так от вона в тебе за плечима!

 

 - А, вірно! Яка ти жартівниця! Тобі подобається музика?

 

 - Зараз – дуже! А спочатку мене батьки змусили займатися, я не хотіла. Тепер я їм дуже за те вдячна. Я вважаю, музика – моє призвання!

 

 - Нічого собі! Так ти щиро захоплюєшся музикою! Мені подобається, коли люди люблять те, що вони роблять.

 

 - То мабуть, ти й сам такий?

 

 - Звичайно! Музика завжди цікавила мене, покращувала настрій. А я сам вирішив вчитися грати – мені хотілося самому виконувати пісні моїх улюблених бітлів.

 

 - Мені «Бітлз» також подобаються. Слухай, з тобою так цікаво розмовляти. У нас стільки спільного! Але, на жаль, мені далеко додому їхати – маю йти.

 

 - Давай я проводжу тебе. Куди тобі?

 

 - До кінцевої 25-го маршруту. А тобі?

 

 - Сьогодні мені теж! Не зважай, у мене є вільний час. Мені буде приємно.

 

 - Дякую! Тоді ходімо!

 

Діалог про Шевченка

 

- Привіт! Що читаєш?

 

- Привіт! Та ось «Кобзаря» придбав на вихідних. Не можу відірватися!

 

- Мені теж Шевченкові вірші подобаються. У них є щось особливе, якась душевність та мелодійність.

 

- Так, вірші чудові. Шевченко – справжній талант. Я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори!

 

- Так! Хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та допомогли у навчанні.

 

- Так і було! Ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі.

 

- Це правда. Проте сам Шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. Уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. Йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі.

 

- Та й у нього самого доля непроста була. Мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою.

 

- Поезія була його способом виразити свої думки, почуття, ставлення. Це те, чим Шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. Тобі ось який вірш найбільше подобається?

 

- Ой, та я й не знаю, багато їх! «Лілея», «Сон», «Гайдамаки» та інші. А ти бачив картини Шевченка? Як тобі?

 

- Бачив деякі, і картини, і малюнки. Вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. Він і портрети малював, і пейзажі.

 

- Так, дійсно талановита людина талановита в усьому! Це викликає захоплення!

 

- Згоден!

Готовий діалог з прислів’ями та приказками

 

 - Здоров, Іване!

 

 - Та здоров, Петре! Ледве тебе впізнав, так ти щільно у плащ загорнувся!

 

 - Атож, сьогодні така погода, що добрий господар собаку на вулицю не вижене.

 

 - А я навіть куртки не вдягнув, залишив її вдома. Бачиш, бігаю у светрі. Кожух лежить, а дурень дрижить.

 

 - Я зараз, Іване, згадую минулий тиждень. Так було добре, тепло. Така тиха стояла погода, хоч мак сій.

 

 - Ага, а тепер – на тобі! Так холодно, що, якби я не вмів дрижати, то й зовсім замерз би!

 

 - Ну, прощавай, друже. Піду я вже додому, несила під дощем стирчати.

 

 - І ти бувай! Побіжу мерщій грітися.

 

 - В мене вдома зігрітися не вийде. Там так холодно, хоч вовків ганяй. Ще не ввімкнули опалення.

 

 - Співчуваю тобі, друже!

 

 - Спасибі! Щасти тобі!

 

 

Діалог «Багатство та самобутність української мови»

 (13 речень, 8 реплік)

 

 - Привіт, Мишко, як справи?

 

 - Привіт! Ти бачиш, Яночко, я по вуха у пригодах. Вчора їздили на велосипеді з другом до річки, так назад пленталися пішки сім кілометрів, ще велосипеда на собі несли.

 

 - І як, прийшли?

 

 - Ха, краще сказати: «доповзли» або «дошкандибали».

 

 - А чому ж ви добиралися пішки?

 

 - А тому що біля річки хтось швендяв. Поки ми купалися, поцупив переднє колосо та й учимчикував. Зробив нам сюприз!

 

 - Слухай, Мишко, скільки слів цікавих є в мові з приводу твоєї ситуації!

 

 - Оце тільки й втішає, що мова в нас багата. А от люди деякі зустрічаються, що заслуговують лозини...

 

Діалог «Рідна мова» або «Чому потрібно вивчати українську»

8 реплік

 

 - Привіт, Олеже!

 

- І тобі, Дмитро!

 

- А знаєш, в нашому класі новий хлопець з’явився, звуть Зураб. Він з Грузії приїхав. Так йому не треба контрольну з української писати.

 

- Чому?

 

 - Так він мови ще як слід не вивчив!

 

 - А в Грузії як розмовляють?

 

- Тю, Олеже, ти смішний! Його рідна мова – грузинська! Проте він ходить на уроки з української мови, намагається вправи виконувати.

 

- Ну правильно, українську мову йому треба вивчати. Він же переїхав тепер до українців, а в нас рідна мова – українська...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як скласти гумореску

Підготовча робота до складання гумористичної оповіді.

 

 2.1. З'ясування особливостей побудови гуморески.

 

2.1.1. Вступ. Де здійснюється стисле знайомство з героями твору та подіями, а також де, за яких обставин і з ким вони будуть відбуватися.

 

2.1.2. Виклад розвитку подій. При необхідності застосовується діалог, розкривається характер героїв. Кожна подія у творі повинна бути чітко впорядкованою, пов'язаною між собою.

 

 

 

2.1.3. Висновок. Повинен містити інтригуюче питання або сцену, яка б дала можливість зрозуміти ідейно-тематичне спрямування твору.

 

2.2. Вимоги щодо складання гуморески.

 

• Співчутливий, доброзичливий сміх.

 

• Зображення однієї події з життя головного героя.

 

• Основних дійових осіб небагато (двоє-троє, при чому один або двоє З них мають якусь смішну рису своєї вдачі).

 

• Застосування висловів, порівнянь жартівливого характеру, пестливі слова, гіперболи.

 

• Обсяг твору — 1,0 — 1,5 сторінки.

 

2.3. Приклад невеликої гуморески.

 

ОЛЕКСАНДР КОВІНЬКА

 

(Байкар) Молодий байкар написав новорічну байку. Коротеньку байку про злодія Тхора. Як ніч, так біда — двох курочок у пташнику не хватає... Байку надрукували в районній газеті. Раптом — дзвінок. Дзвонять з однієї районної установи.

— Ви писали, ваша байка?

— Моя.

— Просимо завітати до нас.

Автор прийшов, сів. А йому чемненько:

— Будь ласка, опишіть докладно: ім'я і по батькові Тхора. Де живе, де його нора, які спиртові напої вживає, одну чи дві жінки має. Курить цигарки, чи може, курив. Часом не він у суботу крамницю номер чотири спалив? Коли він курей хапав, то хто йому допомагав?

— Пробачте! Ви, очевидно, мою байку зрозуміли буквально? Ім'я мого Тхора алегоричне. Я пародійно натякав...

— Ага, ага!.. Ясно... Понятно... Ви, значить, натякаєте, що в нашому районі єсть пародійні кури і пародійні злодії?

— Хтозна, може, злодіїв і нема. Байка написана в манері письма Езопа, широко відомого в області.

— Ах, Езопа?.. Дак, кажете, він уже працює в обласному центрі? Тоді пробачте! Вибачте, що ми вас потурбували.

 

Як написати притчу

 

При́тча — це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моралні істини.

 

На відміну від багатозначності тлумачення байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея.

 

Сюжет притчі будується в образній формі, на життєвих ситуаціях, на повсякденних спостереженнях суспільного життя. На перший погляд здається, що зміст притчі дещо прихований і мовлення притчі проводиться наздогад. Але це не так. Притчі мають надзвичайно великий зміст, колосальний задум, неабиякий замисел. Вони винятково дохідливо сприймаються. Притчі уособлюють в собі й світські ситуації, й приповідки, й народні спостереження, й загалом всю народну мудрість а в Євангелії ще й Господню науку. Багато притч Ісуса Христа описали святі євангелісти Матвій, Марк, Лука та Іван, і, безперечно, багато притч Ісуса залишилися не записані й, на жаль, не дійшли до наших днів[1].

 

У перекладі з грецької мови «притча» — це «йти пліч-о-пліч», себто притча пліч-о-пліч ставить відоме з невідомим. Адже притча дозволяє зрівняти відому істину з невідомою. Істини в притчах подавалися у символах, образах та алегоріях[1].

 

Як написати п’єсу

П’єса – це твір, найчастіше пишеться для того, щоб зробити постановку в театрі.

 Так що, якщо ви вирішили написати п’єсу, для театральної постановки, то вам перш за все потрібно:

 1. Продумати сюжет. Тобто і створити основну історію. Продумати всі деталі основної історії.

 2. Придумати образи головних героїв. Знову ж продумати все до дрібниць і описати їх на самому початку п’єси, так як далі по ходу п’єси у вас будуть одні діалоги, репліки, бесіди і монологи між героями.

 3. Напишіть всі найважливіші сюжетні діалоги, і далі додавайте їх менш значущими.

 4. Після того, як вдалося написати п’єсу, придумайте костюми і декорації

Як написати рецензію на виставу

 

Інструкція

 

На початку рецензії необхідно дати короткий зміст вистави. Слово «короткий» тут ключове, оскільки стаття не повинна звестися до переказу подій на сцені.

Проведіть попередню роботу. Прочитайте п’єсу, за якою поставлено спектакль. Дізнатися, коли і де її вже ставили. Сам спектакль краще відвідати кілька разів, щоб перевірити свої перші враження. Попередьте головного режисера про свій прихід. У більшості театрів є службовий ряд для друзів театру і критиків, звідки добре видно сцена. По закінченню вистави поговоріть з режисером і виконавцями головних ролей. Порівняти своє враження з думкою постановника буде корисно. Так ви зможете оцінити, чого режисер хотів домогтися, і які з поставлених завдань йому вдалося виконати. Крім того, за лаштунками з вами напевно поділяться яскравими театральними історіями, які зможуть оживити майбутню статтю.

Візьміть блокнот і ручку, вирушаючи на спектакль. Робити позначки в темряві не дуже зручно, але це необхідна частина роботи. Замалюйте, як виглядає сцена, запишіть сподобалися репліки і всі свої враження, які виникли під час вистави і можуть пізніше забутися. Повернувшись додому, краще відразу «розшифрувати» всі зроблені нашвидкуруч позначки.

Не поспішайте з написанням рецензії. Протягом декількох днів повертайтеся подумки до вистави, порівняйте перші враження з післясмаком. Після цього можна братися за сам текст. У першій частині статті необхідно надати коротку інформацію про театр, головному режисерові і його минулих постановках. Згадайте про п’єсу. Необхідно розповісти про традиції її постановки.

Напишіть розбір ідейного змісту. Продумайте, яку думку хотів донести до глядачів режисер, яка атмосфера була на виставі. Проаналізуйте кілька важливих епізодів, відзначте оригінальні режисерські рішення і акторські знахідки. Наведіть аргументи незалежно від того, хваліть ви чи лаєте. Дуже важливо зберегти об’єктивність, навіть якщо постановка в цілому вам не сподобалася. У будь-якому спектаклі можна знайти позитивні сторони. Якщо мова йде про постановку класичних п’єс Островського чи Шекспіра, акцентуйте увагу на тому, що нового було в даному трактуванні.

Оцініть гру акторів. Називаючи героїв п’єси по іменах, не забудьте в дужках вказати прізвища акторів, які виконували ролі. Не обов’язково докладно перераховувати всіх дійових осіб. Досить відзначити тих, чия гра дійсно вас вразила.

Напишіть про сценографії вистави. Розкажіть про колірні рішення, світлових сценаріях і як форма допомагала розкриттю змісту. Варто приділити кілька слів роботі хореографів, костюмерів і гримерів.

 

 

 

 

 

Як написати відгук на книжку

 

Відгук – це ваша особиста думка про зміст книжки, оцінка її позитивних і негативних рис.

Етапи роботи над відгуком

Дуже уважно прочитайте книжку, обміркуйте її зміст.

Обов’язково вкажіть автора і назву книжки.

Тема та основна думка твору.

Де і коли відбуваються зображені в ньому події.

Запишіть, які епізоди викликали у вас найсильніші враження.

Вкажіть, що сподобалось, а що ні, і чому.

Напишіть про героїв книжки, їх вчинки, цікаві випадки.

Зверніть увагу на мову твору, оформлення книжки.

Вкажіть, чим збагатив вас твір, над яким питанням змусив

замислитися, чи допомогли вам під час читання ілюстрації.

Виберіть форму вашого відгуку (лист до товариша, до автора твору, лист у видавництво, стаття у стінгазету).

  Подбайте, щоб у заголовку було виражено основну думку.

 

Про науково-популярну літературу відгук пишуть інакше:

 

-         чи зацікавила тебе книжка;

-         про що нове ти дізнався з неї;

-         чи хочеш продовжувати читання на таку саму тему;

-         чи не складна книжка за  змістом і за формою викладу;

-         що не подобається тобі в книжці.

 

Як написати твір за прислів’ям

Пам’ятка

1) Обери прислів’я, яке тобі найбільше до вподоби, зміст якого ти добре розумієш.

2) Згадай ситуації, в яких можливе використання цього прислів’я.

3) Придумай вступ, основну частину та висновок.

4) Напиши твір на чернетці, добре перевір його.

5) Перепиши охайно твір у зошит, дотримуючись орфографічних та пунктуаційних правил, точного слововживання.

6) Обсяг твору — приблизно 2/3 сторінки.

 

7) Заголовком твору слід обрати прислів’я. Воно ж має прозвучати у вступі або

у висновку.

 

2. Зразок твору за прислів’ям

 

Не дивись на шапку , а дивись під шапку

 

Мені дуже подобаються прислів’я та приказки народів світу. Вони цікаві,

дотепні, пізнавальні, їх можна застосовувати як аргумент (доказ) у різних життєвих ситуаціях. Прислів’я підмічають найсуттєвіше в житті, учать мудрості,

чесності й порядності. У цьому я переконався, коли до нас у гості під час канікул приїхав мій двоюрідній брат. Він був у дуже модному джинсовому костюмі

та бейсболці. Розповідав, що вдома має комп’ютер останнього покоління, швидкісний Інтернет. А ігор у нього скільки! І в усіх він досягає найвищого рівня!

Мені аж трохи заздрісно стало. Пішов розгадувати кросворд. Як на зло, на два

запитання ніяк не міг знайти відповідей. Довелося звернутися до брата Миколи, він же старший на рік. Але той не знав ані про найбільше озеро у світі, ані про супутники планет, ані про касаток. І найпростіше завдання з математики виконати не зміг.

Тоді я і згадав болгарське прислів’я: «Не дивись на шапку, а дивись під шапку». Є ще й російське прислів’я про це: «Зустрічають за одягом, а проводжають

за розумом» та японське: «Позолота злізла, а Будда під нею дерев’яний».

Отже, як свідчить народна мудрість, людину слід оцінювати не лише за зовнішнім виглядом, матеріальними статками, а й за розумом та вчинками.